Якщо ми робимо Божу справу і робимо так, як Він нам каже, вона ніколи не залишиться без Його підтримки.
Бог не шукає людей з великою вірою – Він шукає тих, хто готовий слідувати за Ним.
Велике доручення – це не пропозиція, яку ви можете розглянути, а потім прийняти або відхилити; це веління, яке ви повинні виконати.
Бог діє через слабких і немічних людей, тому що вони готові спертися на Нього.
Очікуєте від Бога щось велике. Робіть для Бога щось велике.
Дух Христа – це дух місіонерства. Чим ближче ми до Нього, тим сильнішими як місіонери ми станемо.
Не дурний той, хто віддає те, що не може утримати, заради того, щоб отримати те, що не зможе втратити.
Ми винні кожній людині: ми повинні кожному віддати Євангеліє тією ж мірою, якою його отримали самі.
Якщо доручення земного царя вважається честю, то як доручення Небесного Царя може вважатися жертвою?
Заблудлі душі важливі для Бога, а отже, вони мають бути важливими і для нас.
Одні хочуть жити так близько до церкви, щоб чути дзвін її дзвонів. Я ж хочу відкрити місію порятунку за метр від пекла.
Якщо Ісус Христос, будучи Богом, помер заради мене, то ніяка моя жертва заради Нього не може бути занадто великою.
Ніхто не має права почути Євангеліє двічі, якщо є ще люди, які не чули його і разу.
Церква, яка не бере участі у виконанні Великого доручення, втратила право на існування.
Місія церкви – це місіонерство.
Ми говоримо про друге пришестя Христа, тоді як половина світу не чула про перше.
Нинішнє покоління християн несе відповідальність за нинішнє покоління людей.
Немає нічого ні в цьому світі, ні в Тілі Христовому, за винятком непослуху церкві, що могло б зробити євангелізацію світу неможливою.
Якщо Бог закликає вас бути місіонером, не опускайтеся до того, щоб бути королем.
Якби ви знайшли ліки від раку, хіба не було б безглуздо ховати їх від усього світу? Так наскільки ж ще більш безглуздо ховати ліки від вічної смерті!
Місії по всьому світу були в Божому розумі з самого початку.
Хіба не сумно, якщо більшу частину життя ми проведемо за миттям посуду, прихлопуванням мух, прополюванням грядок і переглядом телевізора, а не в молитві за євангелізацію світу?
Нехай і моє серце розіб’є те, що розбиває серце Бога.
Ніяких відмов. Ніяких відступів. Ніякого жалю.
Якщо десять осіб несуть колоду: дев’ять осіб – за тонкий край і одна людина – за товстий, і ви хочете допомогти, то за який край ви візьметеся?
Причина, через яку деякі люди не бачать сенсу в місіонерах, полягає в тому, що та релігія, яку вони сповідують, не варта того, щоб її пропагувати.
Коли Джеймс Калверт вирушив як місіонер до людожерів на острів Фіджі, капітан корабля спробував відмовити його, сказавши: “Ви втратите своє життя і життя тих, хто з вами, якщо підете до цих дикунів”. На що Калверт відповів: “Ми померли ще до того, як прибули сюди”.
Один чоловік запитав: “Чи може язичник, який ніколи не чув Євангелія, спастися?” Я б запитав так: “Чи може спастися той, хто чув Євангеліє і не поділився ним з іншими?”
Євангеліє – лише тоді блага звістка, якщо її повідомляють, коли ще не надто пізно.
По всьому світу, з усякого племені, мови, народу і нації, Бог шукає тих, хто буде поклонятися Йому з радістю. Він бажає, щоб Його ім’я було прославлене серед народів. Так нехай у нас буде те саме бажання, що й у Нього! Давайте відмовимося від мирських благ і станемо тими, кого Він шукає.
Ви можете віддавати, не люблячи. Але ви не зможете любити, не віддаючи.
Церква тільки тоді виправдовує своє існування, коли вона євангелізує світ.
Доти, доки є мільйони обділених Божим Словом і пізнанням Ісуса Христа, для мене буде неможливим присвятити час і енергію тим, хто має і те, і інше.
Нам було велено: ідіть! Але ми зупинилися. Немає ні дарів, ні молитов, ні впливу на цей світ. Він попросив нас бути свідками до краю землі, але 99 % християн тиняються без діла у себе на батьківщині.
Невіруючі люди запитують нас, навіщо ми витрачаємо своє життя на місіонерство. Але вони не враховують, що теж витрачають своє життя. І коли мильна бульбашка лопне, вони зрозуміють, що за все своє життя вони не досягли нічого, що мало б значення для вічності.
Ми маємо бути глобально мислячими християнами, які мають глобальне бачення, бо служимо глобальному Богові.
Ознака великої церкви – це не кількість сидячих місць, а кількість місіонерів, яких вона відправила.
Справжня велич будь-якої церкви полягає не в тому, як багато в ній місць, а в тому, як багато місіонерів вона відправляє.
Ви казали: “Я не призваний”? Думаю, ви маєте сказати інше: “Не чув покликання”. Прихиліть вухо до Біблії, і ви почуєте, як Він вам велить піти і витягти грішників з вогню гріха. Прикладіть вухо до грудей людства, що страждає в агонії, і ви почуєте його нещасний крик про допомогу. Підіть постійте біля воріт пекла, і ті, хто в пеклі, будуть вас благати піти в дім їхнього батька і попередити їхніх братів і сестер не приходити сюди. Потім подивіться в обличчя Христу, чиєму милосердю ви обіцяли коритися, і скажіть Йому, чи приєднаєтеся ви всім серцем і душею до тих, хто сповіщає світові про Його милість.
Поширювати євангельську звістку – це не питання вибору. Якщо ми не робимо цього – це питання смерті.
Якщо Божа любов призначена для всіх, це означає, що вона призначена для кожного в цьому світі.
Ніколи не шкодуйте місіонерів – заздріть їм. Вони перебувають там, де відбуваються справжні дії, там, де сходяться в одній точці життя і смерть, гріх і благодать, пекло і рай.
Люди, які не бачать необхідності в місіонерах, не читали Нового Заповіту. Ще з самого початку Ісус сказав, що поле – це світ. Перша церква прислухалася до Його слів і пішла проповідувати по всьому світу.
Найнепримітніша людина в церкві, із серцем, зверненим до Бога, може проявити стільки ж сили й енергії для євангелізації світу, скільки й ті, хто займає найвизначніші позиції.
Жодним іншим способом вірянин не може настільки повною мірою брати участь у Божій праці, особливо в євангелізації, як за допомогою своєї клопотливої молитви.
Яка у вас мрія, і в який куточок світу вона вас поведе?
Ми можемо врятувати цей світ, якщо захочемо. Найбільша потреба на сьогоднішній день не в людях або грошах, а в молитвах.
Любов – корінь місіонерства. Жертва – плід місіонерства.
Місіонерське завзяття виникає не з інтелектуальних переконань і не з богословських аргументів, а з любові.
У мене є тільки одна пристрасть: Він, і тільки Він. Світ – це поле, і поле – це світ. Та країна стане моїм домом, де я зможу приводити душі до Христа.
Якщо церква “у Христі”, вона бере участь у місіонерській роботі. Усе її існування обертається навколо місіонерства. Її поведінка і слова переконають невіруючих і змусять замовкнути їхнє невігластво і дурість.
Місіонерство – це не вибір кількох гіперактивних християн церкви. Місіонерство – це мета церкви.
Євангелізація світу – це не те, що вірянин може пристебнути до себе, коли забажає, або залишити вдома. Місіонерство корениться в серці Бога, який прийшов до нас у Христі Ісусі. Тому воно не може бути долею лише кількох ентузіастів; місіонерство – це відмінна риса християнина.
Пастори багатьох церков виконують програму з місіонерства, яка поширюється тільки на їхню місцевість. Але якщо вони справді вважають себе пасторами, то місіонерство має виходити за межі їхньої місцевості.
Християнин проявляє непослух Богові доти, доки він не почне робити все від нього залежне, щоб сприяти євангелізації язичницького світу.
Якщо місіонерство тягне жалюгідне існування, значить, слабке наше благочестя. Повеління вирушити до краю землі і проповідувати кожному не буде виконано доти, доки наша воля не підкориться волі Бога. Життя, молитва, дарування і місіонерство завжди будуть разом.
Історія місіонерства – це історія молитов, на які були дані відповіді.
Церква, яка не бере участі в проголошенні Євангелія по всьому світу, не розуміє природу спасіння.
Залишитися тут і не послухатися Бога – я не хочу нести відповідальність за наслідки цього. Вже краще я піду і послухаюся Бога, ніж залишуся тут і не послухаюся Його.
Я вважаю, що в кожному поколінні Бог закликав достатньо чоловіків і жінок до євангелізації, проте на землі все ще багато людей, які не чули Євангелія. І зовсім не тому, що Бог не покликав, а тому, що люди не відповіли на Його заклик.
Щоб дізнатися Божу волю, потрібно відкрити Біблію і відкрити карту.
Наш Бог – Бог місіонерства. Він любить місіонерство. Він наказує йти і проповідувати Євангеліє. Він вимагає місіонерства. За допомогою Свого Сина Він зробив місіонерство можливим. Він зробив місіонерство актуальним, коли послав Святого Духа.
Церква повинна посилати місіонерів, або ж вона закінчить своє існування.
Людина буде тим щасливішою, чим ясніше вона зрозуміє, що її покликання полягає не в тому, щоб приймати послуги від інших людей, а в тому, щоб прислужувати іншим і надати своє життя в розпорядження багатьох людей. Людина, яка чинить таким чином, буде гідна своїх володінь і ніколи не зазнає невдачі.
Якщо люди не навчаться допомагати одне одному, то рід людський зникне з лиця землі.
Люди занадто мало цінують нагоду доставити радість ближньому.
Велика радість полягає в тому, щоб присвятити себе служінню іншим людям.
Щоб від вашого життя був якийсь толк, віддайте його Богові.
Того, хто віддає себе Богові, Бог ніколи нікому не віддасть.
З’єднання рук у молитві – це початок повстання проти безладу світу.
