Перший день з’їзду, 7 листопада
Цього дня відбулася подія, до якої ми довго готувалися і на яку дуже чекали – перший з’їзд місіонерського служіння “Ковчег спасіння”. Протягом дня звідусіль з’їжджалися місіонери, які служать на території України та за кордоном.
Святкове вечірнє богослужіння розпочалося з молитви та пісень подяки Богу. Співом служив гурт із міста Вараш. Цього вечора було сказано багато слів подяки Богові, звершено багато молитов, почуто настанови для молодих і майбутніх працівників від служителів, які тривалий час служать Богові. Зокрема, єпископ Іспанії та добрий друг школи, Ярослав Демко, вітаючи всіх присутніх, зробив наголос на посвяченні. Як ми можемо визначити наше посвячення? “Спортсмен, щоб чогось досягти – віддає багато часу, сили для певного виду спорту. Скільки часу ми віддаємо Богу – у цьому вимірюється наше посвячення!” – зазначив служитель.
Заключне слово говорив єпископ України – Михайло Паночко. У своєму зверненні до молоді, Михайло Степанович зробив акцент на тому, хто такий місіонер і яким він має бути. “Ворог проти ледачих не воює, він особливо бореться проти тих, кого Бог послав навертати людей до спасіння”. Також, за словами служителя, головною рушійною силою місіонера є любов: “Без любові місіонер – це волоцюга. Люди ні до чого так не чутливі як до любові”.
Завершилося служіння молитвою та спільним фото на згадку.
Другий день з’їзду, 8 листопада
День почався з ранкової молитви.
Після сніданку відбулося служіння. Співом служив гурт із міста Луцьк. Після цього, до присутніх звернувся Михайло Мокієнко – відомий у християнських колах історик. Багато його висловлювань можуть стати крилатими, як от такі:
- Набагато більша віра – це віддати те, чого ми дочекалися;
- Ми служимо Богові не тому, що Він щось дає чи не дає. Ми Йому служимо, бо Він – наш Бог;
- Місія починається з того моменту, коли ти щось кладеш у своєму серці;.
- Масштаб чудес і знамень дорівнює нашому місіонерському баченню;
- Місіонер – це не та людина, яка має керуватися фінансовими благами;
- У книзі Дій описано вісімдесят чудес і знамень, усі вони сталися на місіонерському полі;
Згідно з проповіддю Михайла Михайловича, місія складається з п’яти етапів:
-
- Пророче життя;
- Місія відносин;
-
- Місія добрих справ;
-
- Місія слова;
-
- Благотворча місія;
Досить добре запам’яталася одна історія, яку розповів проповідник, щоб навести приклад творчої місії. У Чикаго була одна Церква, яка вирішила допомогти голодним у Зімбабве. Пастор церкви сказав: “У Зімбабве люди голодують, а ми викидаємо майже половину продуктів, не відкривши. Щоб зрозуміти голодних, наступні п’ять тижнів ми перейдемо на боби та рис, а всі зекономлені ресурси використаємо для того, щоб приготувати продуктові пакети для голодуючих”. У церкві всього тридцять тисяч тисяч людей. Двадцять сім із них погоджуються на цей експеримент. Наприкінці п’ятого тижня люди зрозуміли, що справді голодні. Результат експерименту вражаючий: двадцять сім тисяч людей запакували 3,6 мільйона продуктових пакунків для жителів Зімбабве – вони зрозуміли голодних.
Відповідно до переконань історика, місія повинна мати творчий підхід. “Ми разом із Духом Святим виношуємо те, що буде актуальним для нашого контексту. Те, що спрацювало в іншому місці – не обов’язково спрацює в нас. І навпаки”.
Після обіду участь у конференції взяли одразу троє служителів: Володимир Бобик (родом зі Львова, працює на Полтавщині), Тарас Сень (родом із Рівненської області, п’ятнадцять років прослужив на Луганщині) та Микола Кулакевич (родом із Рівненської області, несе служіння на Харківщині). Це брати, які тривалий час перебувають у місіонерському служінні на передовій, хтось менше, хтось більше. У кожного з них своя історія життя і свої свідчення про чудеса Божі. Присутня на з’їзді молодь мала змогу поставити служителям найважливіші запитання й отримати відповіді. Слухаючи свідчення служителів Божих, розумієш – Господь діє сьогодні, як і раніше.
Завершився день гарячою і ревною молитвою.
Третій день з’їзду, 9 листопада
Служіння розпочав викладач, гість із міста Клівленд (США), Віталій Ткач. Його проповідь була побудована на віршах, які записані в Першому посланні Петра, п’ятому розділі. У цьому тексті описані важливі істини, які потрібно використовувати в служінні. “Коли я читав цей текст, я зрозумів одне: серцевина християнського служіння – це пасторство (служіння людям)”. Досить докладно брат Віталій розповів про природу вівці, перевівши все в наш простір. “Овечка – це єдина тварина, яка губиться в орієнтації. Для неї завжди потрібна добра їжа і чиста вода. Їй потрібен пастир, який поведе все стадо до чистої води. Овечку потрібно вчасно стригти, щоб при падінні вона змогла піднятися самостійно”.
Розуміючи природу овець, апостол Петро пише до служителів: “пасіть отару Божу, доглядаючи за нею…”. Що означає “пасти”? Це означає вести, шукати заблукалих “овечок”, навчати, охороняти від усякої лженауки, чистити, піднімати тих, хто впав, лікувати поранених. У всьому цьому приклад для нас Ісус Христос, наш добрий пастир.
Також свідченнями ділилися брати й сестри, які навчалися в місіонерській школі, і протягом певного часу служать Богу.
Місіонерський з’їзд закінчився щирою молитвою подяки за те, що впродовж трьох днів Бог рясно благословляв, промовляв через служителів і в пророчому слові, наставляв і закликав до ще більшої праці.
Тоді каже учням Своїм: Жнив багато, а трудівників мало; тож моліть Господа жнив, щоб вислав трудівників на жнива Свої.
Матвія 9:37-38
